Українська мова English language

Удобрення суниці

Зважаючи на те, що суниця є багаторічною культурою, інтегрована система удобрення насаджень має свої особливості.

Перш за все необхідно провести агрохімічний аналіз грунту на вміст основних макро- та мікроелементів в доступних формах, кількість органічної складової (гумусу) та реакцію ґрунтового розчину (рН).

На основі цих результатів розробляється комплексна система удобрення суниці, визначаються форми добрив, плануються способи, норми, дози та строки внесення.

З однією тонною врожаю (та для формування відповідної кількості біомаси) з грунту виноситься значна кількість азоту і, особливо, калію (в додатку приведено таблицю винесення поживних елементів з грунту при урожаї 20 т/га).


Відношення суниці до основних елементів живлення

Азот
Азот відіграє надзвичайно важливу роль у життєдіяльності будь-якого рослинного організму. При дефіциті азоту сповільнюється ріст рослин, старі листки набувають червонуватого кольору. Азотні добрива можуть бути у нітратні (калійна селітра), нітратно-амонійні (аміачна селітра), амонійні (безводний аміак, аміачна вода) та амідній (карбамід) формі. Рослини суниці надають перевагу нітратній формі азоту, проте, враховуючи недоліки нітратних добрив – висока вартість та можливість вимивання – широко застосовують амонійні та амідні форми, що фіксуються в грунті та внаслідок життєдіяльності мікроорганізмів стають доступними для рослин на протязі вегетації.
     Особливо важливо є забезпечити насадження суниці достатньою кількістю азоту у перший рік – найкраще для цього використовувати кальцієву селітру (це добриво містить азот у легкодоступній для рослин формі, і, в той же час, має низький сольовий індекс – що особливо важливо для приживання щойно висаджених рослин). В подальшому використовують дешевші види азотних добрив – аміачну селітру чи карбамід.
     Норми та дози внесення азотних добрив залежать від результатів агрохімічного аналізу, механічного складу грунту, попередника, внесення органіки в попередній рік, тощо. Як приклад можна використати схему внесення в додатку 3.
     В основне удобрення перед посадкою вносити мінеральні азотні добрива не рекомендують. Виключенням може бути внесення аміачної води в попередній рік для зниження чисельності ґрунтових шкідників. Основна частина азоту аміачної води фіксується ґрунтовим вбирним комплексом, а потім поступово вивільняється стаючи доступним для рослин.
     Варто відмітити, що достатнє забезпечення рослин азотом дозволяє їм більш повно реалізувати потенціал сорту, проте знижує транспортабельність ягід. Саме тому в рік плодоношення весняне внесення азотних добрив не рекомендується – посилений ріст вегетативної маси та загущення насаджень підвищує вразливість рослин сірою гниллю та понижує якість продукції. Виключення може бути лише на бідних органікою грунтах (з вмістом гумусу нижче 2%).      
Якщо для мульчування міжрядь використовується солома – після її фрезерування необхідно внести N100 для забезпечення діяльності мікроорганізмів (при розкладанні соломи бактерії конкуруватимуть за доступний азот у грунті і рослини відчуватимуть суттєвий дефіцит). Останнє внесення азотних добрив варто проводити не пізніше серпня тому, що надмірний вміст доступного азоту в грунті в другій половині вегетації значно знижує зимостійкість рослин.

Фосфор
Незважаючи на досить високий вміст цього елементу у більшості сірих лісових грунтів та чорноземів, досить часто існує дефіцит доступного для рослин фосфору. При нестачі фосфору молоді листки рослин мають темно зелений колір, а у старих з’являється пурпуровий відтінок.
     Важливо забезпечити рослини доступним фосфором відразу ж після посадки – цей елемент необхідний для росту та розвитку кореневої системи, і, в той же час, нерозвинена коренева система молодої рослини не взмозі засвоювати достатню кількість фосфору з грунту.
     Розчинні форми фосфорних добрив (суперфосфати та амофоси) можна вносити при підготовці грунту чи перед посадкою.
     В подальшому розвинута коренева система рослин засвоюватиме достатню кількість фосфору з грунту і внесення фосфорних добрив можна звести до мінімуму вносячи щорічно Р60 у другій половині вегетації.
     Фосфорні добрива у вигляді фосфоритного борошна вносять заздалегідь – під попередні культури сівозміни, або в попередній рік – при підготовці грунту для посадки суниці. Водонерозчинна форма фосфору фосфоритного борошна переходитиме в доступні форми поступово забезпечуючи цим елементом культури сівозміни на протязі 8-10 років. Особливо актуальним є внесення фосфоритного борошна на грунтах з підвищеною кислотністю.

Калій
Зважаючи на підвищену вимогливість ягідних культур до забезпечення калієм та відносно високий рівень виносу калію з урожаєм потрібно звертати особливу увагу на вміст цього елементу в грунті та його доступність для рослин.
     Рослини суниці можуть засвоювати калій з ґрунтового розчину та вбирного комплексу грунту. Варто зазначити, що підвищений вміст магнію та кальцію (особливо часто це трапляється при вапнуванні грунтів) зменшує доступність калію витісняючи його з ґрунтового вбирного комплексу.
     В той же час підвищені дози калійних добрив можуть спричинити дефіцит магнію (якщо співвідношення K/Mg перевищує 4 – потрібно вносити добрива, що містять магній).
     Особливо обережно потрібно підходити до вибору калієвих добрив. Найдешевші (в перерахунку на вміст діючої речовини) калієві добрива, що містять хлор. Якщо на деяких культурах хлорид калію можна вносити в основне удобрення (за зимовий період основна частина хлору вивітрюється, а калій фіксується вбирним комплексом грунту) – то навіть невелика кількість залишкового хлору матиме негативний вплив на рослини суниці.
     Також при виготовленні практично усіх тукосумішей використовують саме дешевий калій у вигляді хлориду – тому найкращою формою калієвих добрив для суниці є сульфат калію та калімагнезія. Калій, в основному, вносять в основне удобрення чи перед садінням (К40-К80, в залежності від результатів ґрунтового аналізу), а потім у другій половині вегетації вносять К40-К60 шляхом прикореневого підживлення (разом з фосфорними добривами).

Кальцій
Кальцій – один з основних складових пектину та клітинних стінок рослинного організму.
     При нестачі кальцію ягоди стають м’якими, кінчики листків – коричневі та повністю не розправляються, а при значному дефіциті – молоді розетки на вусах стають коричневими, а на листках основних рослин з’являється міжсудинний некроз.
     Такі ознаки не обов’язково засвідчують дефіцит кальцію у грунті – цей елемент засвоюється лише закінченнями молодих корінчиків і на надходження кальцію мають вплив такі фактори як вологість грунту чи тривала прохолодна погода.
     Якщо планується садити суницю на кислих чи лужних грунтах – попереднє вапнування чи гіпсування, щоб довести рН до 6,0-6,5 одночасно забезпечить достатній вміст кальцію в грунті.

Магній
Магній відіграє досить важливу роль у формуванні хлорофілу.
     На грунтах з пониженим рівнем рН часто виникає дефіцит магнію особливо при підвищеному вмісті алюмінію чи високих дозах калійних добрив.
     Найбільш ефективним шляхом внесення магнію є позакореневе підживлення сульфатом магнію в дозі Mg5, чи внесення комплексних добрив з вмістом магнію.

Бор
При низькому вмісті органічної речовини досить часто з’являється дефіцит цього мікроелементу. Це пояснюється ще й тим, що бор є досить рухливим в грунті, і на грунтах з легким механічним складом 5-10 мм опадів вимивають до 85% бору з орного шару.
     Наявність достатньої кількості бору є важливим фактором для росту коріння чи відновлення кореневої системи висаджених рослин, і тому при його дефіциті досить часто проявляється нестача інших елементів живлення.
     При дефіциті бору з’являються несиметричні листки і деформовані ягоди (навіть при нормальному запиленні).

Органічні добрива
Внесення органічних добрив поліпшує структуру грунту, підвищує його волого утримуючу здатність, забезпечує рослини елементами живлення на протязі декількох послідуючих років. Перед посадкою суниці рекомендують внесення 40-50 т/га органічних добрив. Органічні добрива не можуть повністю забезпечити рослини елементами живлення в потрібній кількості і в потрібний час – тому оптимальним варіантом є поєднання внесення органіки з мінеральним підживленням.

Сидерати
Останнім часом досить важко знайти достатню кількість органічних добрив. Крім того, невелике господарство рідко має в наявності техніку для навантаження та внесення органіки. Необхідність негайної заробки органічних добрив (при затримці лише на добу основна частина азоту буде втрачена) ще більше ускладнює організацію робіт – адже більшість фермерських господарств мають лише один трактор.
     Альтернативою у цій ситуації може бути сидеральний пар у попередній рік, чи післяжнивний посів гірчиці. При відносно невеликих затратах отримується такий же агромеліоративний ефект. Крім того, якщо як сидерати використовуються хрестоцвіті культури (ріпак чи гірчиця) – крім збільшення вмісту органічної речовини та покращення структурності грунту здійснюється фітосанітарна очистка поля та підвищується доступність елементів живлення (особливо фосфору).



Способи внесення добрив

Мінеральні добрива в основне та передпосадкове удобрення вносять шляхом розкидання туків по поверхні поля використовуючи розкидачі НРУ-0,5 чи РУМ-5 та послідуючу їх заробку у грунт. Підживлення можна проводити також розкиданням туків по всій поверхні поля, хоча більш ефективним способом є локальне внесення культиватором рослинопідживлювачем (особливо це стосується азотних добрив – для запобігання втрат діючої речовини).

Мікроелементи зазвичай вносять позакореневим підживленням комплексними добривами поєднуючи їх з використанням засобів захисту. Кількість макроелементів, які можна внести цим способом за одне оприскування – досить обмежена (практикується позакореневе підживлення азотом - 5 кг/га карбаміду у фізичній вазі).

Найефективніший спосіб внесення азотних добрив – фертигація – можлива лише при крапельному зрошенні.

При фертигації використовуються водорозчинні форми мінеральних добрив, які відразу ж після внесення стають доступними для рослин. Висока ефективність використання таких добрив компенсує підвищену їх вартість.

Для рівномірності внесення спочатку проводять полив водою без добрив майже до повної вологоємності, потім подають у поливну систему розчин добрива, а по закінченню фертигації промивають систему чистою водою. Особливо важливо заздалегідь перевірити сумісність добрив (якщо одночасно планується вносити декілька видів), щоб запобігти блокуванню емітерів зрошувальної системи осадом.


Методи визначення потреби рослин у елементах живлення

Дефіцит навіть одного з основних макро- і мікроелементів призводить до суттєвого зниження продуктивності насадження. В більшості випадків нестачу того чи іншого елементу живлення можна виявити по зовнішньому вигляду рослини, хоча такий підхід є досить загальним – проявлення ознак дефіциту декількох елементів ідентифікувати досить складно. До того ж прояв ознак дефіциту свідчить про те, що фізіологічний стан рослин вже послаблено і внесення відповідних добрив матиме запізнілий ефект.

Набагато ефективнішим є ідентифікація елементів живлення по результатах аналізу листкової проби. Цей метод дає змогу визначити вміст кожного елементу окремо і вчасно зреагувати у випадку дефіциту.

Зазвичай проба листя береться в середині літа (в рік посадки) і в період масового цвітіння (в роки плодоношення). Проба має 40-50 типових, повністю розвинутих листки одного сорту зібраних з певної площі.

В додатку приводиться таблиця оптимального вмісту основних макро- і мікроелементів при проведенні листкового аналізу рослин суниці.

 
 
Developed by Web-Relax